Вдосконалення навичок читання молодших школярів

Вдосконалення навичок читання молодших школярів

1. Психолого-педагогічні особливості процесу формування у дітей навички читання

Одне з провідних місць у формуванні особистості належить читанню. Адже саме читання є невичерпним джерелом знань, духовного, емоційного, розумового розвитку людини. Тому навчання дітей читати, формування в них стійкого інтересу до цього виду діяльності було і залишається важливим завданням початкової школи. Для його успішного розв'язання вчителю необхідно чітко усвідомлювати психологічні особливості цього процесу.

Читання взагалі буває двох видів: читання вголос і читання мовчки (про себе). Яку ж роль мають відігравати у навчанні ці різновиди читання?

Як одне, так і друге читання має велике значення і в навчанні, і в житті людини.

Обидва види читання мають певні особливості, кожен з цих видів має властиву йому перевагу, а тому недооцінювати будь-який з них або надавати перевагу якомусь видові читання в практиці початкової школи буде в однаковій мірі неправильним.

У чому ж полягають особливості кожного з видів читання?

1) Голосне читання є основним засобом, щоб взагалі навчитися читати, стати письменною людиною.

2) Воно сприяє розвиткові живої усної мови, виховує вміння говорити правильно, виразно.

3) Читання вголос дає можливість учням із розвиненою більше слуховою пам'яттю краще запам'ятати читаний матеріал.

4) При голосному читанні вчитель має можливість виявити і перевірити уміння учнів правильно читати.

5) Голосне читання запобігає виробленню шкідливої звички читати не весь текст, а тільки дещо з нього, задовольняючись з загальної орієнтації в прочитаному, замість глибокого засвоєння його; отже, привчає до уважнішого і вдумливішого читання.

6) Таке читання необхідно для слухання його іншими (виступи, доповіді, художнє читання і ін.).

7) Є ряд творів (вірші, байки, загадки, казки), що розраховані тільки на голосне читання і дістають своє смислове і зовнішнє оформлення тільки при читанні вголос.

8) Читаючи вголос, учитель дає учням зразки правильного, виразного читання.

Треба сказати, що при читанні вголос ми робимо складнішу роботу, ніж при мовчазному читанні, бо витрачаємо енергію на вимову, на слухання.

Читаючи вголос, учень витрачає енергію й увагу на самий процес читання. Він пильнує за тим, щоб не помилитися при читанні, правильно вимовити слова, відтворити інтонацію, і це приковує до себе увагу учня часом в більшій мірі, ніж зміст. Спостереження над практикою читання учнів початкової школи вголос і мовчки доводять, що учні І-ІІ класів читають про себе повільніше, ніш вголос.

Розуміння читаного про себе в молодших класах початкової школи нижче, ніж при читанні вголос. Учні III-IVкласів, навпаки, мовчки читають швидше, ніж вголос.

Розуміння читаного при мовчазному читанні в III-IVкласах поступово підвищується. Звідси цілком природно, що доросла людина читає здебільшого мовчки, бо таке читання дорослої (грамотної) людини економніше, продуктивніше, ніж читання вголос, і мовчки - повинно бути свідомим.

Сприймання і усвідомлення читаного відбувається через зір, слух і моторність, а тому нерідко можна спостерігати, що не лише учні початкової школи, а й восьмирічної, а часто й середньої, готуючи домашні завдання, читають вголос, а не мовчки, бо саме через таке читання учень не лишеусвідомить матеріал для себе, а й краще підготує себе до відповіді уроку перед класом, перед учителем.

Отже, обидва види читання мають навчальну цінність. Тому треба розвивати в учнів навички як читання вголос, так і читання мовчки.

Залежно від класу, від розвитку й підготовленості учнів такі завдання можуть бути найрізноманітніші, наприклад:

1) знайти в тексті відповідь на дане запитання;

2) дати відповідь на запитання своїми словами;

3) прочитати і переказати прочитане;

4) прочитати і пояснити заголовок статті;

5) скласти план прочитаного;

6) поділити оповідання на частини;

7) дати заголовок кожній частині оповідання;

8) підібрати малюнки до прочитаного;

9) знайти і виписати з тексту певні місця.

2/ Вироблення якісних ознак читання як основне завдання уроків читання у початковій школі

Найважливіше завдання початкової школи - навчити дітей учитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книжкою. В. Сухомлинський радив учителям початкових класів: "Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати й думаючи читати" [48].

Такого читання навчити непросто. Необхідно створити для дитини сприятливі умови, забезпечити кваліфіковане керівництво навчанням, основою якого є знання особливостей процесу читання, володіння ефективними методами і прийомами.

Вже довгий час в методиці навчання мови існує такий термін, як "якості читання". Їх чотири:

1) свідомість;

2) правильність;

3) виразність;

4) швидкість.

Ці якості читання і треба виробляти в учнів початкових класів. Про це вчитель повинен дбати з першого до останнього року навчання дітей в школі.

Для розвитку швидкості читання в І-ІІ класах доцільно запроваджувати вправи на швидке розпізнавання слів на картках (учитель показує картку зі словом і негайно приймає, а учень, розпізнавши слово, зараз же проказує його напам'ять).

Для вироблення уміння і навичок уповільненого чи прискореного читання учнів учитель може читати з такими учнями сам, викликаючи їх читати разом з ним певний текст; учитель своїм читанням уповільнює чи прискорює темп, і учні мусять читати разом з ним.

Можна викликати двох учнів читати, поставивши вимогу, щоб учень з надто швидким читанням читав так, як його товариш, що читає з нормальною швидкістю.

Таким чином, нормальним щодо швидкості буде читання без пауз між складами, без непотрібних пауз між словами, читання слів без розтягування окремих складів, звуків, нарешті, читання упевнене, без особливого напруження.

Виразним може бути лише читання вголос. Тому основні вимоги до нього пов'язані з інтонацією, яка включає складний комплекс елементів вимови, зокрема: ритм, темп, тембр, силу, висоту голосу, паузи, логічний наголос. Виразним читання вважається тоді, коли читець дотримується пауз, логічних наголосів, варіює пришвидшеним чи уповільненим темпом, пониженням чи підвищенням голосу при проказуванні слів або речень відповідно до змісту твору

Формуванню навички виразного читання сприяє використання на кожному уроці пам'ятки, яка передбачає:

1. Прочитування тексту учнями мовчки. Визначення змісту, настрою, задуму автора.

2. Визначення власного ставлення до описаних в тексті подій.

3. Творча уява про описане в тексті (Як ви собі уявляєте ...).

4. Визначення, про що необхідно повідомити слухачам і що вони мають зрозуміти (Яке значення читання).

5. Продумати у відповідності до завдань читання інтонаційні засоби (паузи, наголоси, темп, тон тощо).

6. Прочитати текст вголос, пам'ятаючи, що читається текст слухачам і йде з ними спілкування.

На перших етапах роботи з творами (2 і 3 класи) вчитель допомагає дітям розібратися в задумі твору Він спрямовує увагу школярів на з'ясування головної думки твору, підводить їх до формулювання оцінки явища чи свого ставлення до поведінки персонажа.

З часом, починаючи з 3 класу, у дітей слід розвивати уміння самостійно визначати авторський задум усвідомити зміст окремих подій, оцінити поведінку діючих осіб та Ін. На основі здійснюваного аналізу визначаються засоби виразного читання, якими слід супроводжувати читання твору.

1.3 Шляхи формування та удосконалення навички читання

Читання вважається основною формою засвоєння найрізноманітнішої змістової та емоційної інформації, особливим засобом розумового і духовного розвитку особистості.

Виробленню такої якості, як свідоме читання, підкорена вся структура уроку, кожна його частина. Підготовка і організація уроку спрямована на формування в учнів усвідомленого читання, яке ґрунтується на основному методі проведення цих уроків - читанні, перечитуванні і бесіді за змістом тексту.

Свідоме читання слова, словосполучення і речення тісно пов'язане з розумінням значення кожної з названих мовних одиниць. Тобто оволодіння технікою читання і сам процес читання не викликає труднощів, протікає достатньо швидко. Для того, щоб учні прочитали текст свідомо, проводиться його аналіз зі сторони змісту та художніх засобів. Виділяють три рівні засвоєння школярами практичного змісту твору:

1-й рівень - сприймання дітьми сюжетної лінії;

2-й рівень - розуміння причинно-наслідкових відношень між подіями (розуміння підтексту);

3-й рівень - усвідомлення основної думки твору, загального настрою, авторської оцінки описаних подій і власного ставлення до прочитаного.

Отже, головною умовою свідомості читання є розуміння структури та змісту твору.

Щоб формувати навичку свідомого читання потрібно навчити молодших школярів:

1. З'ясовувати значення незнайомих слів та виразів, що є основою розуміння фактичного змісту тексту. Необхідно, щоб лексико-семантична робота була спрямована на усвідомлене сприйняття не лише загального змісту твору, а й на розуміння учнями окремих слів, словосполучень чи фразеологізмів.

2. Зіставлення фактів, вчинків для встановлення причинно-наслідкових зв'язків між ними.

3. Сприймання різних відтінків значень і синтаксичних конструкцій.

4. Розуміння авторської позиції стосовно подій.

5. Визначення власного ставлення до героїв, їх вчинків та твору в цілому.

6. Усвідомлення фактів описаних в тексті.

У початковий класах найбільш поширеними прийомами роботи щодо удосконалення свідомості читання є:

• поділ тексту на частини;

• складання плану;

• графічне малювання;

• використання картинного плану;

• складання на основі змісту сценарію (4 клас);

• переказ прочитаного, аранжування (детальний, стислий, вибірковий, творчий);

• читання в особах;

• визначення теми та ідеї твору за опорними питаннями (про що розповідається в тексті - тема; що хотів сказати автор - ідея);

• називання дійових осіб;

• добір прислів'їв, приказок до тексту;

• робота над образними словами і виразами;

• зіставлення частин тексту з книжковою ілюстрацією;

• добір інших заголовків;

• підбір уривків текстів до малюнка;

• встановлення фактологічного ланцюжка подій;

• робота з методичним апаратом підручника (відповіді на запитання в підручнику, виконання інших завдань);

• добір назв словами з тексту до серії сюжетних малюнків.

Правильне читання формується завдяки використанню таких прийомів:

1. Застосування техніки "Вчись читати правильно" (наприклад, очі рухаються по рядку, не повторюючи двічі слово, якщо зрозумів його, і будь уважним до кожного слова, намагайся зрозуміти те, що читаєш, читай щоденно мовчки і вголос).

2. Вправи на чіткість вимови і відпрацювання вимови приголосних на матеріалі скоромовок, чистомовок.

3. Використання вправ, що активізують увагу до слова або його частини:

• читання за відведений проміжок часу;

• читання сполучень іменника з прикметником, іменника з дієсловом, дієслова з прислівником;

• читання лексики із тексту у деформованому вигляді на дошці, на картках, таблицях.

Як показано шкільною практикою і спеціальними дослідженнями, учні найбільше роблять помилок у вимові тих слів, значення яких вони не розуміють.

З метою попередження помилок та удосконалення якостей правильного читання доцільно використовувати такі вправи:

• попередня лексико-орфоепічна підготовка;

• читання з дотриманням орфоепічних норм;

• складання партитури читання;

• лексико-семантична робота;

• складовий та морфемний аналіз слів;

• читання мовчки перед читанням вголос;

• заучування напам'ять віршів, уривків з прозових творів, лічилок, загадок;

• читання під керівництвом вчителя прислів'їв;

• добір рим до відповідних слів із контрольним звуком;

• записування учнями слів на дошці;

• визначення самими учнями важких для вимови слів.

Завдяки систематичності даних вправ та щоденному читанню дітей вголос та мовчки, дана якість формується ефективно. Але якщо діти мають анатомо-фізіологічні вади не слід домагатися від них правильного читання, відповідно до літературних норм.

Виправляти помилки учнів потрібно методично правильно, враховуючи їх характер (наприклад, помилку в закінченнях слів вчитель може виправити, не перериваючи читання учні; помилку, яка зумовила неправильний зміст речення, вчитель виправляє, використовуючи повторне читання, запитанням до змісту прочитаного, відповідаючи на яке учень більш уважно повторно прочитає відповідне речення).

Важливо виробити систему, яка б попереджала будь-які порушення правильності читання. Практикуються також форми підготовчої роботи:

а) проведення бесід за малюнками, картинами;

б) розповіді і пояснення вчителя про події, пов'язані з темою твору. Для виховання правильного читання потрібні вправи на розвиток

чіткості вимови.

Вправи для дихальної гімнастики

• Правильна поза (плечі не піднімати, рука на діафрагмі).

• Швидко вдихнути повітря через ніс (нюхаємо квітку), на звук [а] - видихнути.

• Погасити свічку: одну, дві, три...

• Здути сніжинку з долоні.

• Вдихнути повітря й полічити до трьох, до п'яти, до десяти...

• Музичні вправи, розспівки (складова таблиця Зайцева).

Швидке читання - не самоціль у навчанні читанню, але воно сприймається як істотна риса культури читання. Врешті-решт навчитись читати швидко прагне кожна освічена людина.

Дана якість формується, розвивається та удосконалюється завдяки тренувальним вправам:

• поділ рядка на 3-4 відрізки;

• додавання до відрізків 2-4 слів;

• орієнтування на кожне третє слово у рядку;

• охоплення рядка одним поглядом;

• читання по вертикалі;

• раціональне читання;

• розширення поля читання за трьома напрямками: по горизонталі, по вертикалі та периферійно.

Досягти нормального темпу читання можна щоденною практикою, систематичною роботою. Для цього важливо зацікавити учнів читанням, викликати в них бажання і потребу читати.

Важливу роль у навчанні швидкому читанню відіграє зразок вчителя. Темп його читання - взірець, до досягнення якого мають готувати себе учні. Але нічого особливого, незвичайного в його читанні не може бути: темп читання повинен забезпечувати розуміння прочитаного.

З метою підготовки до виразного читання доцільно використовувати такі вправи:

• Прочитай речення з різною інтонацією.

• Прочитай речення з різною силою голосу.

• Прочитай речення з різною швидкістю.

• Перестав слова в реченні.

• Зміни одне слово.

• Прочитай, змінюючи логічні наголоси.

• Визнач загальний настрій твору.

4 Формування швидкого й свідомого читання як засобу успішного навчання дитини в школі

Навичка читання - це основа, яка дозволить нарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості, її формуванню приділяється максимальна увага на уроках читання. Під час роботи з художнім твором навичка читання включається до складнішої читацької діяльності, спрямована на сприйняття, усвідомлення, відтворення тексту.

Під час завдань словникової роботи можна запропонувати учням такі вправи:

1. Прочитайте слово. Як можна сказати по-іншому?

2. Серед словосполучень знайдіть і назвіть ті, які вжиті в переносному значенні. Поясніть свою думку.

3. Замініть вислови словами з тексту.

4. Читання з наростанням швидкості.

5. Читання таблиць-пірамід для розширення кута зору.

6. Читання з різною силою голосу.

Якщо готувати кожний урок творчо, то цей ряд завдань можна продовжити залежно від конкретного тексту, мети, яку ставить перед собою вчитель.

Аналіз художнього твору можливий після емоційного первинного сприйняття тексту. Спираючись на безпосереднє розуміння змісту, подальша робота має поглиблювати і коригувати думки дітей щодо прочитаного. Після першого читання, залежно від літературного твору, його жанру, теми, складності, які розкривають емоційний вплив твору на учнів, слід поставити такі запитання:

- Які почуття виникли у вас під час слухання оповідання?

- Що вас вразило? Чому?

- Що найбільше сподобалось? Чому?

- До яких дій, вчинків спонукає це оповідання?

Стимулююча роль динамічного читання у навчанні молодших школярів

Сучасною наукою та практикою встановлено величезне значення початкового періоду у навчанні школярів не тільки для успішного оволодіння ними у майбутньому знаннями основ наук, а й для формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості. Життя висуває на перший план педагогічні та психологічні проблеми розвитку людини як особистості, пробудження її творчих можливостей, творчих здібностей.

Перші дні дитини в школі. Маленькі першокласники приходять до нас із сяючими обличчями, на яких водночас відбиваються радість, здивування, тривожне очікування. Всі вони хочуть вчитися. Свою вчительку вони уявляють чарівницею, яка їх швидко всього навчить...

Але проходять тижні, і у дітей, в більшості випадків, починає зникати інтерес до навчання. Бо навчання - це велика праця, яка до того ж не завжди легка. А який саме предмет діти не дуже полюбляють? Читання. Чому? Та тому, що читання - дуже складний процес. Його неможливо визначити одночасно. Адже навчити дітей читати так, щоб при цьому вони не втратили інтерес до навчання, - одне з найважливіших завдань вчителя.

В. Сухомлинський писав, що "...читання - це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе" [48].

У своїй роботі я хочу запропонувати різноманітні види вправ та завдань що сприяють розвиткові навичок правильного, виразного, свідомого читання. Вони викликають у дітей великий інтерес до власне процесу читання, адже дані вправи сприймаються, як гра.

Велике значення для відпрацювання правильного читання має постановка дихання.

Було впроваджено вправи на постановку правильного дихання вже з 1 класу. Наприклад:

- Уявіть собі, що вам треба: загасити свічку, здмухнути пір'їнку, надути кульку, спустити м'яч і т. ін.

Ще можна виконувати таку вправу:

вдих - указка вгору - затримка дихання;

видих - указка вниз.

На видих діти проговорюють, скільки можуть, склади (3-4 склади).

На постановку дихання та розвиток артикуляції можна запровадити також читання груп слів на одному диханні (на видих).

Ніж честьвізжук

Ніс чистовілжир

Нуль чудо вістьжар

Нам чорнийвовкжаль

Небо чесністьвнукжест

Діти з цікавістю та радістю сприймають фонетичні загадки:

- - Як мукає корова?

- Як дзижчить джміль?

- Як співають комарики?

- Як співають пісеньку без слів?

- Як поганяють коня?

- Як пищать пташенята?

- Як гарчить собака?

- Як шипить гусак?

- Як виє вовк?

- Як цокає годинник?

Дані вправи на постановку дихання я проводжу на початку уроку в усіх класах початкової школи. А їх різноманітність викликає у дітей інтерес.

Вже в першому класі у період навчання грамоти для розвитку навичок швидкочитання проводжу вправу на ідентифікацію букв. Вправа проводиться у вигляді гри "Впізнай букву". На картці дається тільки верхня частина букви. Таким чином учні краще запам'ятовують конфігурацію букв і не витрачають часу при читанні складів, слів, речень на їх впізнавання.

При роботі із скоромовкою даю такі завдання:

а) прочитати по складах разом;

б) пошепки, постукуючи олівцем;

в) хором цілими словами;

г) голосно;

ґ) протяжно (ніби співаєте);

д) у нормальному темпі; є) чітко артикулюючи; є) швидко (блискавкою);

ж) модулюючи голос (швидко - повільно).

За бажанням, діти промовляють скоромовку індивідуально.

Гарні результати дає читання перед сном. Це пояснюється тим, що остання подія дня найкраще фіксується емоційною пам'яттю, тому під час нічного сну людина знаходиться під ЇЇ впливом, звикає до цього стану. Внаслідок цього у неї формується певна установка, певне ставлення до того чи іншого виду діяльності.

Тому рекомендація вчити вірші напам'ять перед сном має дуже глибоку психологічну підставу.

Значно гальмує розвиток читання слабка оперативна пам'ять, невеликий обсяг зорового сприйняття. Це виявляється у тому, що дитина не бачить усього слова, а читає його по складах, або читаючи речення з 6-8слів забуває перше слово, дочитавши до 5-6. Природно, що вона не може зрозуміти зміст прочитаного, змушена кілька разів прочитувати речення. Дуже ефективно тренувати оперативну пам'ять за допомогою зорових диктантів. Тексти цих диктантів та методика їх впровадження були розроблені професором І.Т. Федоренком (Харківський державний педінститут, лабораторія експериментальної дидактики).

Було розроблено 18 наборів речень, по шість речень у кожному наборі. Кожне наступне речення на одну дві букви довше за попереднє, тобто речення подовжуються поступово. Якщо перше речення "Іде дощ" містить 6 букв, то останнє речення вісімнадцятого набору - 47 букв. На роботу з усіма вісімнадцятьма наборами вчитель витрачає не більше двох місяців. Отже, за два місяці оперативна пам'ять дитини розвиваєтьсянастільки, що вона легко може прочитати, запам'ятати і без помилок записати речення з 47 букв (або 8-9 слів). Оскільки дитина легко розуміє зміст речення, то й читати їй стає цікаво, отже, й процес навчання читання відбувається набагато швидше. Зорові диктанти треба писати щодня – написання їх через день дає незначний ефект.

Дуже ефективним є й багаторазове читання. Проводиться воно у режимі "читання-дзижчання" упродовж однієї хвилини на незнайомому тексті. Після того, як учитель прочитає початок якогось оповідання, діти продовжують читати напівголосно кожен у своєму темпі. Через хвилину кожен позначає, до якого слова він дочитав. Потім відбувається повторне читання того самого тексту і знову кожен позначає, до якого слова він дочитав. Природно, що вдруге кожна дитина прочитає на кілька слів більше. Це викликає позитивні емоції і бажання читати ще. Але не слід читати один і той самий текст більше трьох разів.

Читання у темпі скоромовки призначене для тренування і розвитку артикуляційного апарату. Проводити його можна на знайомому тексті, причому вимоги до виразності читання в даному випадку знижені, але підвищені вимоги до чіткого вимовляння закінчень слів. (Виразність читання і чіткість прочитання - це завдання, які виключають одне одного.) Ця вправа триває не більше 30 секунд.

Потім дітям пропонують знову прочитати той самий текст трохи повільніше, але чітко, виразно. Діти читають знайому частину тексту і переходять до незнайомої. При цьому підвищений темп читання у них зберігається, хоч і недовго (пів рядка, рядок). Однак тривалість читання у підвищеному темпі за умови регулярного тренування поступово збільшується, і через два-три тижні швидкість та виразність читання стають значно кращими.

Наприкінці кожного уроку читання можна залишити чотири хвилини, щоб провести самозамірювання швидкості читання. Упродовж однієї хвилини діти читають незнайомий текст у режимі "читання-дзижчання"кожен у своєму темпі. Потім підраховують кількість прочитаних слів і записують результат у щоденник. Порівняння результатів за тиждень завжди показує збільшення швидкості читання, що створює позитивний емоційний ефект.

На удосконалення навчальних навичок впливає чимало факторів. Наприклад, на розвиток читання позитивно впливає:

• стимуляція до швидкого читання;

• артикуляція.

Тому треба систематично тренувати учнів у читанні скоромовок з метою покращення артикуляції: спочатку їх читають повільно, поступово збільшуючи темп під час багаторазових повторень.

Стимулювання учнів до швидкого читання не обмежується зауваженнями типу "повільно читаєш, читай швидше", а супроводжується показом зразків "швидкого" читання. Треба вимагати від учня кілька разів прочитати слово або речення, дати йому можливість відчути, в якому темпі слід читати. Доцільно, щоб текст прочитав спочатку сильний учень, а ,потім слабкий. Стимулом є й проведення конкурсів на кращого читця класу.

Швидке читання можливе за умови відрегульованого дихання. З цією метою проводять дихальну гімнастику. Регулюванню дихання сприяє читання скоромовок, а також вправи: швидкий та глибокий вдих через ніс з наступним повільним та спокійним видихом через рот.

Упродовж усього періоду навчання в початковій школі потрібно удосконалювати техніку читання, прищеплювати любов до книги, готувати учнів до позакласного читання. Для цього треба не тільки навчити дітей читати, але й ознайомити їх з книгою як засобом спілкування людей, засобом масової інформації, як продуктом видавницької поліграфічної промисловості.

Слід ознайомити дітей зі світом книг, з бібліотечними видами пошуку потрібної книги, сформувати у них інтерес до книги. З цієї метою, починаючи з вересня, можна з'ясувати, у кого з дітей є які книги і про щовони, запропонувати принести книги на урок і уважно розглянути їх, практикувати читання вголос окремих книжок, показуючи зразок виразного читання, організовувати переказування прочитаного, давати завдання вдома переказувати рідним зміст прочитаного, придбати нові книги. У другому півріччі можна показати, як вибрати книгу, організовувати самостійне читання мовчки, виявляти, хто з дітей читає вдома цікаву книжку і про що вона. У 2-му і 3-му класах необхідно й далі систематично працювати з книгою, ознайомлювати школярів з роботою бібліотеки, вчити користуватися нею. Необхідно також встановити для кожного класу певну кількість сторінок, які треба прочитати протягом тижня. Наприклад, для 1-го класу - 30, 2-го - 60, 3-го - 80 сторінок, для 4-го - одну-дві невеличкі книжки. При цьому необхідний систематичний контроль вчителя за якістю позакласного читання.

Загалом, швидкість читання без розуміння, сприйняття та усвідомлення тексту не дає ніяких позитивних результатів. Під час роботи з художнім твором навичка читання включається до складної читацької діяльності, спрямованої на сприймання, усвідомлення, відтворення тексту.

Список використаної літератури

2. Березіна О.М., Павловська Т.О. Мовні ігри та забави: Навчально-методичний посібник. - Тернопіль: Мальва - ОСО, 2002. - 104 с.

3. Богатир В. Формування навички швидкого читання // Початкова освіта. - 2005.-Ш8.-с.14-16.

4. Вашуленко М.С. Про співвідношення знань і вмінь у мовній освіті молодших школярів // Початкова школа. - 1995. - № 9 - с.4-8.

5. Вашуленко М.С. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 класах. -К.: Рад. школа, 1991. - 112 с.

6. Вашуленко М.С. та ін. Навчання в 1 класі. -К.: Рад. школа, 1991. -495 с.

8. Ганькіна М. Урок читання. Мізансцени успіху // Початкова освіта. - 2005.-№ 18.-с.5-9.

10. Ґудзик І.П. Читання вголос та читання мовчки // Початкова школа. - 1991.-№4.-С.22-26.

11. Ґудзик І.П. Чи треба вчити молодших школярів читати невідомий текст? // Початкова школа. - 1991. - №3. - с.4-6.

12. Джеджелей О. Диференційований підхід до формування навички читання у 4-річній школі // // Початкова школа. - 2002. - № 4. - с. 10-11.

13. Дуда В. Вправи, які розвивають гнучкість і швидкість читання вголос та мовчки, вміння вгадувати подальший текст // Відкритий урок. - 2002. - № 10. -с.74-76.

14. Егоров Т.Г. Очеркипсихологииобучениядетейчтению. - М.: Учпедгиз, 1953.-349 с.

15. Жаборюк А.Н. I слово може бути мертвим... До проблеми виразного читання // Дивослово. - 2003. - № 7. - с.51 -53.

16. Жиганова О. Навчання правильного, свідомого, виразного читання // Початкова освіта. - 2004. - № 4. - с.7-9.

18. Зайцев В.Н. Резервыобучениячтения. - М: Просвещение, 1991. - 32 с.

19. Іванова Л. Система вправ з удосконалення техніки читання // Початкова освіта. - 2005. - № 18. – с.1-4.

20. Капська А.И. Як навчити учнів виразно читати. - К.: Рад. школа, 1978. - 191 с.

21. Коба B.I. Розвиток навичок читання, уміння працювати з книгою як засіб розумового виховання учнів // Початкове навчання та виховання. - 2005. - № 23. -с.3-14.

22. Коваленко О. Навчання дітей читати. Психолого-педагогічні засади // Початкова освіта. - 2005. -№18. - с.2-4.

24. Курпіта В.І. Дидактична гра як метод формування навичок читання у дітей 6-річного віку // Початкове навчання та виховання. - 2005. - № 29-30. - с.49-66.

25. Курпіта В .1. Ефективні методи і прийоми удосконалення навички читання // Початкове навчання та виховання. - 2005. - № 29-30. - с.38-46.

26. Левченко О.М. Тренувальні вправи для учнів початкових класів "Вчимося читати швидше" // Початкове навчання та виховання. - 2005. - № 15.-с.2-6.

27. Локалова Н. Як навчитися читати швидше // Початкова освіта. - 1999. - № 3.- с.3-4.

28. Львов и др. Методика преподаваниярусскогоязыка в начальныхклассах. - М.: Академия, 1969. - 472 с.

29. Методика викладання української мови в початкових класах / За ред. С.І. Дорошенка. - К.: Вища школа, 1992. - 398 с.

30. Методичні рекомендації щодо усного і писемного мовлення молодших школярів. Норми оцінювання знань, умінь і навичок / A.M. Заїка. - К.: Магістр. - S, 2000. - 88 с.

31. Музичук С.В. Психологічні особливості навчання читання шестирічних малюків // Початкова освіта. - 2002. - № 11. - с.2-3.

32. Науменко В.О. Формування навичок читання // Початкова школа. - 1991. -№ 4.-с.34-38.

33. Науменко В.О. Програма з читання // Початкова школа. - 2003. - № 7. - с.24-28.

34. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі. - Тернопіль: Астон, 2002. - 352 с.

35. Оморокова М.И. и др. Преодоление трудностей. Изопытаобучениячтению: Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1990. - 228 с.

36. Паламарчук Л. Формування та удосконалення навичок читання // Початкова освіта. - 2004. - № 2. - с.6-10.

37. Пальченко LI. Система вправ для розвитку навичок швидкого читання / Із досвіду використання методичних рекомендацій професора І.Т. Федоренка // Початкова школа. - 1991. - № 4. – с.19-22.

38. Пархета Л.П. Виразне читання в практиці В.О. Сухомлинського // Педагогіка і психологія - 2002 - № 3-4 - с.233-237.

39. Пінчук Г. Робота з удосконалення техніки читання // Початкова школа. - 1997.-№ 11.-с.8-11.

40. Посталовский И.З. Обучениечтению от начального к динамическому. В 2-х частях. - Одесса: Весть, 1997. - 328 с.

41. Пришвін М. Яким повинно бути читання в початкових класах // Початкова освіта. - 2002. - № 8. - с.4-5.

42. Програми середньої загальноосвітньої школи. 1-2 класи. - К.: Початкова школа, 2001.-206 с.

43. Саралупова Є.Г. Швидкочитання для першокласників // Початкова школа. - 1993. - № 2. - с.12-15.

44. Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. -К.: Рад. школа, 1982. - 175 с.

45. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. - К.: Магістр. - S, 1997.-256 с.

46. Крипченко Н.Ф. Шляхи вдосконалення класного і позакласного читання // Початкова школа. - 1990. - № 5. - с.36-40.